Суттєвою статтею бюджету на більшості підприємств є витрати на пальне для автопарку та спецтехніки. У транспортних компаніях і агрофірмах частка витрат на паливо часто сягає 30–50% загальних коштів. Через значні обороти дизеля та бензину інколи виникає спокуса «списати» кілька літрів, мовляв, компанія цього не відчує. На тлі постійного зростання цін на нафтопродукти окремі водії намагаються так «додати» до зарплати.

Контроль та облік витрат пального на підприємствах

Отже, паливо нерідко стає об’єктом маніпуляцій і зловживань. Це робить для компанії пріоритетним завданням прозорий контроль використання пального.

Актуально впроваджувати систему контролю витрат на всіх етапах: від заливу в резервуар міні-АЗС і відпуску на заправці до обліку споживання кожним транспортним засобом.

 

Потреба й важливість контролю та обліку витрат пального

Система моніторингу обігу нафтопродуктів мінімізує ризики розкрадання як на складі чи АЗС, так і безпосередньо з транспортних засобів.

Її впровадження дозволяє відстежувати роботу техніки, уникати простоїв і нецільового використання. Це дає можливість нараховувати оплату праці водіям за фактичний час роботи та встановлювати норми споживання дизеля чи бензину для кожної одиниці транспорту.

Підсумовуючи, наявність системи обліку витрат пального автотранспортом і спецтехнікою допомагає вирішити комплекс задач:

  • контроль часу роботи техніки та режимів її експлуатації;

  • визначення точних витрат пального;

  • запобігання розкраданням нафтопродуктів.
     

Основні методи обліку витрат пального на підприємствах

Облік обсягу пального, що надходить на склад

Для фіксації надходжень ПММ на склад використовують такі підходи:

  • ваги;
     

  • рівнемір у резервуарі;
     

  • протічний лічильник.
     

Метод з вагами передбачає подвійне зважування автоцистерни до та після зливу. Різниця мас показує обсяг відвантажених нафтопродуктів. Недолік: необхідність перерахунку в літри, що додає похибку, а також часові витрати на процедуру зважування.

Рівнемір у резервуарі дає змогу з високою точністю визначити рівень до й після зливу, а також бачити поточний рівень і об’єм. Плюс — відсутність додаткових пристроїв: вимірювання виконуються автоматично з мінімальною похибкою (до 1%).

Протічний лічильник фіксує фактичний обсяг перекачаних нафтопродуктів у літрах. Переваги: можливість автоматично зупинити процес при досягненні заданого об’єму та мала похибка — до 1%.

Усі методи можуть працювати з інтеграцією у сучасні електронні системи обліку для автоматичного надсилання звітів у бухгалтерію, що мінімізує ручну участь персоналу.

На практиці часто застосовують комбінований підхід — рівнемір + протічний лічильник — щоб підвищити точність і унеможливити махінації з паливом.

 

Методи фіксації та контролю відпуску/витрат ПММ на техніку

Вибір ефективного способу контролю виданих ПММ впливає не лише на точність обліку, а й на планово-фінансові показники підприємства.

Сьогодні використовується відпуск за:

  • відомостями,

  • талонами,

  • смарт-картками.
    (Докладніше — про електронні засоби заправки.)
     

Відомості. У документах фіксуються марка та обсяг пального; підписують оператор АЗС і водій. Дані дублюються у дорожньому листі. Бухгалтерія на підставі документів формує зведені відомості-рахунки за видами ПММ. Мінус — складність передачі даних від оператора до бухгалтерії.

Талони. Підходять компаніям без власної АЗС. Підприємство укладає договір із мережею АЗС і отримує талони з маркою та об’ємом пального. Зручно для міжрегіональних заправок, але для багатьох фірм економічно доцільніше мати власну заправну інфраструктуру.

Смарт-картки на власній АЗС. Сучасні паливороздавальні колонки з блоком керування ідентифікують водія й відпускають паливо в межах персонального ліміту. Всі дані заправки автоматично передаються в 1С/ERP для формування звітності.

Читайте також докладніше про основні методи вимірювання пального в резервуарах для нафти та нафтопродуктів.

Методи моніторингу витрат на транспорті

Щоб отримати точні дані про споживання пального транспортом, застосовують:

  • зчитування даних із CAN-шини;
     

  • контроль рівня пального в баку;
     

  • вимір витрати двигуном (протічні лічильники в паливній системі).
     

CAN-шина. Додатковий модуль під’єднують до бортового комп’ютера. Видно не лише витрату пального, а й режими роботи двигуна та манеру керування. У деяких випадках похибка може сягати до 30%.

Датчики рівня в баку. Дають інформацію про обсяг, кількість заправок і динаміку рівня за період. Але метод не показує реальну витрату двигуна, тож його варто поєднувати з протічними лічильниками.

Протічні лічильники в паливній системі фіксують фактичний обсяг спожитого пального.

Комбінація двох останніх підходів забезпечує комплексний і високоточний моніторинг витрат на транспорті.

Висновки

Системний і якісний моніторинг обігу нафтопродуктів — важливий елемент менеджменту підприємства, що суттєво підвищує ефективність управління фінансами.

Завдання контролю та обліку ПММ доцільно вирішувати комбінацією описаних методів, адаптуючи їх до специфіки діяльності та наявної спецтехніки, аби мінімізувати витрати на впровадження сучасних