Зберігання нафтопродуктів у резервуарах пов’язане з підвищеними ризиками, тому ємності, що експлуатуються для цієї мети, повинні мати необхідні технічні характеристики та системи безпеки, зокрема протипожежний захист. 

Нормативні акти, що регламентують вимоги до резервуарів для зберігання пального

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про охорону праці», замовник резервуара зобов’язаний отримати дозвільні документи. Лише після цього підприємство, дотримуючись усіх вимог техніки безпеки, має право працювати з нафтопродуктами.

Основні вимоги до резервуарів для зберігання пального та нафтопродуктів

Кабінетом Міністрів України 3 лютого 2021 року була затверджена Постанова № 77 «Про затвердження переліку механізмів, машин, устаткування підвищеної небезпеки». У пункті 6 цього документа зазначено, що дозвіл, форма якого наведена в додатку 1, надається підприємствам для виконання потенційно небезпечних робіт, зокрема для зберігання та використання вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Це стосується випадків, коли об’єм пального дорівнює або перевищує нормативи, встановлені постановою № 956 від 11 липня 2002 року.

Окремо визначено, що для проведення газонебезпечних робіт або робіт у вибухонебезпечних зонах також необхідно мати відповідний дозвіл. Крім того, слід подавати декларацію у разі використання спеціального обладнання та систем захисту (паливороздавальні колонки, вибухозахищене електрообладнання) під час монтажу, демонтажу, ремонту чи обслуговування.

Ключові показники якості резервуарів для зберігання пального

При виготовленні резервуарів для зберігання ПММ головним критерієм є надійність та безпека використання. Це означає, що конструкція має виключати ризик витоків, а також бути зручною для обслуговування та усунення несправностей.

Основні технічні параметри резервуарів:

  • об’єм ємності;

  • спосіб встановлення (наземний чи підземний);

  • кількість ємностей, що можуть працювати одночасно;

  • навантаження та пропускна здатність;

  • конструкція (одностінні, двостінні, утеплені).

Незалежно від розмірів, усі резервуари виготовляються на заводі, транспортуються до місця експлуатації та монтуються з дотриманням технічних норм і вимог з охорони праці.

 

Матеріали для виготовлення резервуарів

  • Залізобетонні ємності – найбільш міцні, але складні у виробництві. Використовуються для важких продуктів, таких як бітум чи мазут.

  • Металеві сплави – повинні бути стійкими до впливу нафтопродуктів і відповідати умовам експлуатації. Вуглецева сталь підходить для помірного клімату, а низьколегована – для холодних регіонів.

  • Полімерні матеріали (склопластик, металопластик) – застосовуються для невеликих ємностей, зазвичай у приватних господарствах, де не потрібні великі обсяги зберігання.

Вимоги до встановлення резервуарів

Існують два основні способи монтажу: надземний та підземний.

Надземні ємності

Для їх експлуатації необхідно дотримуватись низки вимог:

  • враховувати допустиму місткість і відстань між резервуарами;
     

  • встановлювати тільки на підготовлених майданчиках з урахуванням сейсмічної активності;

  • для горизонтальних резервуарів об’ємом до 100 м³ мінімальна відстань до сусідньої ємності має бути 10 м;

  • зводити захисні вали чи стіни навколо резервуарів для дотримання екологічних і пожежних норм;

  • резервуари з мазутом або бітумом повинні мати додаткові вали заввишки не менше 80 см.
     

Підземні ємності

Такі резервуари розміщуються під землею, тому менш схильні до механічних пошкоджень і вважаються безпечнішими. Найчастіше застосовуються двостінні конструкції. Між стінками заповнюється спеціальний газ, що знижує ризик витоку. Товщина сталевих стінок становить 4–6 мм.

Вони надійні, економічні у використанні, не потребують значних витрат на обслуговування та добре підходять для невеликих обсягів пального. Водночас на великих нафтобазах використовують такі резервуари об’ємом від 500 м³. Їхній мінус – вища вартість виробництва.

 

Оснащення паливних резервуарів

Стандартна комплектація включає:

  • люк для огляду, вентиляції та замірів;

  • протипожежні системи;

  • датчики та прилади контролю;

  • дихальну арматуру для запобігання аваріям при підвищеному тиску чи вакуумі;

  • запірно-захисну трубопровідну арматуру;

  • вентиляційні патрубки;

  • пристрої для відбору проб;

  • хлопавку для зливу та наливу пального.
     

Дотримання норм безпеки

Окрім стандартних вимог до відстаней, товщини стінок і висоти захисних валів, важливими є такі правила:

  • запірна арматура не розміщується всередині валів;

  • блоки керування повинні монтуватися тільки зовні.
     

Дотримуючись цих норм, підприємство забезпечить безпеку, збереже інвестиції та уникне проблем із перевірками й негативного впливу на довкілля.